BRAF-статус папілярних тиреоїдних карцином

Сучасні тенденції розвитку тиреоїдної онкології передбачають індивідуальний підхід до лікування папілярних карцином щитоподібної залози. Можливість ухвалення клінічних рішень дозволяє результат молекулярно-генетичних характеристик пухлин.

Доведено, що у папілярних тиреоїдних карциномах точкова мутація BRAF V600E є важливим молекулярним маркером, що відображає агресивність біологічної поведінки пухлин та прогноз лікування. Визначення мутаційного статусу раку щитоподібної залози допоможе зробити більш точні прогнози та підібрати індивідуальну терапію.

Відомо, що в пухлинах щитоподібної залози BRAF мутації виявляються в тканині папілярної та анапластичної карциноми та відсутня при фолікулярному, медулярному раку та доброякісних утвореннях щитоподібної залози. Частота мутацій гена BRAF у папілярних тиреоїдних карциномах варіює у межах – від 29% до 83%.

Існує взаємозв’язок BRAF-мутацій:

• з віком пацієнтів – у осіб віком від 45 років цей показник майже в 3 рази вищий у порівнянні з пацієнтами віком до 45 років;
• з гістологічним варіантом пухлини – зустрічається частіше за більш агресивних пухлин,
• з екстратиреоїдним поширенням – більше при виході пухлини за межі щитоподібної залози;
• зі стадією захворювання та метастазуванням у регіонарні лімфовузли.

Підтверджено, що присутність BRAFV600E пов’язана з високою ймовірністю рецидиву раку щитоподібної залози навіть у пацієнтів із початковою стадією захворювання. Невеликі карциноми можуть виявляти високу біологічну агресивність. Ця мутація є єдиним доступним доопераційним молекулярним маркером, що визначається як фактор ризику.

Методика проведення молекулярно-генетичного тестування: під контролем УЗД за допомогою тонкоголкової аспіраційної біопсії береться матеріал вузлів, який використовується для цитологічного дослідження та молекулярних тестів.

Молекулярно-генетичні дослідження для виявлення в пункційному матеріалі можливих мутацій V600E гена BRAF визначаються ПЛР тестом, перевагами якого є простота та можливість виявити мутацію, навіть якщо у зразку є до 1% пухлинних клітин.

Можливі два варіанти ідентифікації мутацій BRAF – доопераційне, на цитологічних зразках пунктатів пухлини, що може впливати на вибір характеру первинного лікування та післяопераційне, на фіксованому матеріалі з парафінових блоків, що має клінічну важливість для визначення показань до остаточної тиреоїдектомії.

Присутність BRAF мутації з оцінкою передопераційної стадійності дозволяє до початку лікування розділити маленькі папілярні карциноми на пухлини «низького» та «високого» ризику. При визначенні мутації BRAF до операції слід припускати більш агресивну поведінку карциноми, що обґрунтовує більш радикальне лікування у вигляді тотальної тиреоїдектомії, профілактичної лімфаденектомії центрального відсіку шиї з подальшою абляцією I131. З іншого боку, за відсутності BRAF мутацій у пунктатах мінімально інвазивної карциноми Т1 можливе обговорення виконання гемитиреоїдектомії.

 Дослідження BRAF мутацій у післяопераційному гістологічному матеріалі дозволить об’єктивізувати подальшу лікувальну програму. При первинному виконанні гемитиреоїдектомії та наявності BRAF мутацій обґрунтовано виконання остаточної тиреоїдектомії з абляцією I131. За відсутності BRAF мутацій у мінімально інвазивних карциномах рТ1 гемітиреоїдектомію можна вважати достатньою і терапію I131 не проводити без ризику для пацієнта.

Застосування молекулярно-генетичного тестування у клінічній практиці дозволяє використовувати вибірковий терапевтичний підхід до лікування хворих на папілярні карциноми щитоподібної залози, знизити ризики хірургічних ускладнень, зменшити кількість рецидивів.