Діагностика ендокринних захворювань    

Багато захворювань ендокринних органів потребують обстеження у хірурга ендокринолога: багатовузловий, змішаний, дифузний тиреотоксичний зоб; аденома паращитоподібної залози; гіперпаратиреоз; пухлини щитоподібної залози, паращитоподібних залоз; кісти та пухлини надниркових залоз; гінекомастія. Своєчасна діагностика сприяє ранньому виявленню, оптимальному лікуванню та запобігати ускладненням захворювань.

Діагностичні етапи:

Консультація хірурга-онкоендокринолога – універсального фахівця, який розуміється на питаннях фізіології та патології ендокринної системи, загальної та приватної хірургії, онкології.

Завдання хірурга-онкоендокринолога:

• консультування пацієнта за підозри на наявність захворювання, проведення клінічного огляду;
• призначення програми обстеження, інтерпретація результатів, контроль динаміки показників;
• встановлення остаточного діагнозу, визначення показань до консервативного чи хірургічного лікування;
• проведення оперативного лікування захворювань щитоподібної залози, прищитоподібних залоз, надниркових залоз, грудних залоз;
• визначення подальшої тактики ведення пацієнта після операції;
• проведення тривалого спостереження з корекцією терапії, щоб уникнути рецидиву хвороби.

Додаткові методи обстеження призначаються залежно від індивідуальної патології пацієнта та визначається оперуючим хірургом.

Інструментальні методи дослідження:

• ультразвукове дослідження щитоподібної залози, надниркових залоз, органів черевної порожнини та нирок;
• діагностична пункційна біопсія під контролем УЗ-навігації;
• комп’ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія;
• радіоізотопне дослідження (сцинтіографія); рентгенографія.

Лабораторні методи дослідження:

• загальноклінічні та біохімічні дослідження;
• визначення гормонів з метою оцінки функції щитоподібної залози, паращитоподібних залоз, гіпофізарно-надниркової системи;
• молекулярно-генетичні дослідження – тест 7 генів;
• онкомаркери – кальцитонін, тиреоглобулін та антитіла до тиреоглобуліну.

Усі клінічні, біохімічні, інструментальні, цитологічні дані, отримані під час обстеження, використовуються визначення клінічного стану пацієнта і розробки індивідуальної тактики лікування.