Операції при ендокринних захворюваннях грудних залоз

До ендокринних захворювань грудних залоз у чоловіків належить гінекомастія – патологічне збільшення грудних залоз з одного (20%) або з обох боків (80%) внаслідок гормонального дисбалансу. Останнім часом відзначається збільшення цієї патології у молодих чоловіків, що пов’язано з незбалансованим харчуванням, збільшенням маси тіла та вживанням стероїдів.

Причинами розвитку гінекомастії можуть бути:

• зниження в організмі чоловічого гормону тестостерону та переважання жіночого гормону-естрогену;
• пухлини гіпофіза, надниркових залоз, яєчок;
• лікарські препарати – анаболічні стероїди, анти-андрогени;
• порушення харчування – ожиріння, зміна метаболізму.

Гінекомастія у чоловіків може бути істинною, хибною та змішаною.

При справжній (патологічній) гінекомастії відзначається збільшення грудних залоз за рахунок розростання залозистої та сполучної тканини, що характерно для молочної залози у жінок.

При хибній (фізіологічній) гінекомастії відбувається накопичення жирової тканини в області грудних залоз у чоловіків із зайвою вагою та надмірним відкладенням жирової тканини.

При змішаній гінекомастії поєднується розростання залізистої тканини та поява жирових відкладень.

Клінічні прояви:

• Зростання діаметру ореолів до 2-3 см, а також яскраво-виражена пігментація та виділення із сосків молокоподібної рідини;
• Збільшення у розмірі 1-ї або 2-х грудей на 4-10 см, а також збільшення ваги цих частин тіла на 100-150 г.;
• Поява в області сосків лимонної кірки, печіння, свербежу або втягування;
• Посилена чутливість грудей із почуттям дискомфорту при носінні одягу;
• При пальпації спостерігаються збільшені грудні залози м’якої консистенції, жирова тканина нагадує звичайну підшкірно-жирову клітковину;
• Виникнення болючого або безболісного ущільнення під соском.

Діагностика:

• Опитування пацієнта – його відчуттів та скарг;
• Огляд та пальпація грудей;
• Проведення УЗД грудних залоз, надниркових залоз;
• Консультація інших фахівців для виключення основного захворювання – пухлина гіпофіза, надниркових залоз, яєчок, метаболічний синдром.

Лабораторні методи дослідження:

• Зміст жіночих та чоловічих статевих гормонів – естрадіол, тестостерон, ДГЕА-сульфат, фолікулостимулюючий гормон, лютеїнізуючий гормон, гормонів щитоподібної залози – ТТГ, Т4, Т3 пролактину, а також ХГЛ (хоріонічного гонадотропіну людини);
• ПСА (простатоспецифічного антигену) для виключення пухлини передміхурової залози;
• Печінкові показники – АЛТ, АСТ, білірубін.

Додаткові методи дослідження:

• КТ, МРТ гіпофізу, надниркових залоз для виключення пухлинного ураження;
• Мамографія та біопсія грудних залоз, рентгенографії грудної клітки при підозрі на рак грудної залози.

Основні методи лікування

Фізіологічні види гінекомастії полягають у корекції маси тіла, способу життя та з часом проходять самостійно, при неефективності вирішується питання про оперативне втручання.

Патологічна гінекомастія усувається лікуванням основного захворювання, що спричинило гіпертрофію грудних залоз. Для зменшення кількості естрогенів в організмі чоловіків використовують терапію гормональними препаратами, що блокують вплив естрогенів на грудні залози, або препаратами тестостерону, або хоріонічним гонадотропіном. За відсутності ефективності консервативної терапії, якщо процес триває понад два роки, застосовується хірургічне лікування з видаленням надлишку жирової та залозистої тканин грудної залози оперативним способом.

Основні види операцій при гінекомастії

• Операція підшкірної мастектомії
• Операція ліпосакції грудей

Вид оперативного втручання залежить від типу гінекомастії.

При справжній гінекомастії зазвичай робиться невеликий, косметично вигідний напівмісячний розріз по нижньому краю ареоли, який дозволяє видалити надлишкову залозисту тканину і оточуючу жирову тканину (ліпосакція).

При хибній гінекомастії, коли потрібно видалити зайвий підшкірний жир, робиться невеликий розріз, через який вводиться канюля, підключена до вакуумного апарату, а потім проводиться ліпосакція. Після завершення основних етапів операції в рані на перші дні залишаються дренажні трубочки для попередження скупчення серозної рідини і гематоми. На рани наклеюються стерильні пов’язки. У середньому оперативне втручання триває півтори години та проводиться під загальною анестезією.

Післяопераційний період

Зазвичай післяопераційний період триває в середньому близько 4 тижнів. Шви знімаються через 10 – 12 днів. Для покращення загоєння протягом місяця необхідно постійно носити спеціальну фіксуючу пов’язку.

Відновлення та лікування після операції

За відсутності ускладнень на 2-3 день пацієнт переводиться на амбулаторне лікування під нагляд оперуючого хірурга та ендокринолога.

Після усунення гінекомастії протягом декількох тижнів рекомендується носити компресійну білизну, яка сприяє скороченню шкіри і формуванню нового м’язового контуру. Фізичні навантаження обмежуються протягом місяця.