Хірургія надниркових залоз

Надниркові залози — це невеликі, але життєво важливі органи ендокринної системи, що виробляють гормони, які регулюють обмін речовин, артеріальний тиск і реакцію організму на стрес. Поява новоутворень у цих залозах часто потребує хірургічного втручання, оскільки навіть невеликі пухлини можуть серйозно порушити гормональний баланс або мати ризик малігнізації.

Основні види новоутворень надниркових залоз

1️⃣ Гормонально активні пухлини — виробляють надлишок певних гормонів:

• Альдостерома — продукує надлишок альдостерону. Розвивається первинний гиперальдостеронизм («синдром Конна»). Результат — стійка артеріальна гіпертензія, яка погано контролюється медикаментами. З’являються м’язова слабкість, міоплегія, судоми, парестезії, пов’язані з підвищеним виведенням калію з сечею та зниженням його рівня в крові.
• Феохромоцитома — продукує надлишок адреналіну або норадреналіну. Спостерігається артеріальна гіпертензія з кризовим перебігом, раптовий сильний головний біль, підвищене потовиділення та серцебиття.
• Кортикостерома — продукує надлишок кортизолу. Формує «синдром Іценка–Кушинга», частіше зустрічається у жінок 20–40 років. Характерне специфічне ожиріння кушингоидного типу: жир відкладається на грудях, животі, шиї, з’являються стрії, формується типове округле обличчя.

2️⃣ Гормонально неактивні пухлини:

• Кіста надниркової залози — безболісне, одиночне, однобічне утворення. Формується в ембріональному періоді, і протягом багатьох років людина може не знати про її існування.
• Аденоми надниркових залоз — доброякісні утворення кори надниркової залози з капсулою та однорідним вмістом, не проявляються симптомами.
• Інциденталома — випадково виявлена пухлина надниркової залози під час УЗД, КТ або МРТ органів черевної порожнини, яка клінічно не проявляється. За будовою це можуть бути аденоми, кісти, ліпоми, мієлоліпоми, гемангіоми, тератоми, нейрофіброми, рак надниркової залози, саркоми або метастази інших пухлин.

3️⃣ Злоякісні новоутворення:

• Адренокортикальний рак — злоякісна пухлина зі швидким агресивним ростом і високою схильністю до метастазування в регіонарні лімфатичні вузли та віддалені органи (легені, кістки).
• Метастази — надниркові залози часто стають мішенню для метастазів раку легень або молочної залози.

Коли варто звернутися до лікаря?

Специфічних симптомів «болю в надниркових» не існує. Приводами для звернення до ендокринолога та хірурга є:

• Стійкий високий артеріальний тиск (особливо у молодих людей).
• Раптові напади серцебиття та тривоги.
• Незрозумілі зміни зовнішності та ваги.
• Виявлене утворення на КТ/УЗД.

Діагностика пухлин надниркових залоз

Інструментальні методи:

• УЗД надниркових залоз; КТ і МРТ органів черевної порожнини для уточнення розмірів і локалізації.
• ПЕТ/КТ для виявлення метастазів від 2 мм.
• Сцинтиграфія.

Основні лабораторні показники:

• Кортизол у добовій сечі — оцінка базової секреції кортизолу.
• Мала дексаметазонова проба — виявлення навіть мінімальних проявів синдрому Іценка–Кушинга.
• АКТГ у крові вранці — допомагає виключити АКТГ-продукуючу пухлину гіпофіза.
• Метанефрини в добовій сечі — підвищують точність діагностики феохромоцитоми.
• Альдостерон-ренінове співвідношення — скринінг при артеріальній гіпертензії для діагностики первинного альдостеронізму. За потреби — селективний забір крові з вен надниркових залоз.

Оосновні методи лікування

Гормонально неактивні пухлини менше ніж 4 см без ознак злоякісності не потребують операції. Рекомендовано динамічне спостереження: контроль УЗД, МРТ, КТ і гормональних показників через 6, 12 і 24 місяці (за підозри — через 3 місяці).

Гормонально активні пухлини понад 3 см або утворення з ознаками злоякісності (ріст, неоднорідність, нечіткі контури, мікрокальцинати, виражена васкуляризація) — підлягають хірургічному лікуванню.

Сучасні методи хірургії надниркових залоз

Вибір методу залежить від розміру пухлини, її гормональної активності та індексу маси тіла пацієнта. Сьогодні «золотий стандарт» — щадні втручання.

1. Лапароскопічна адреналектомія (трансперитонеальний доступ)

Доступ через 3 невеликі проколи (5–10 мм) у черевній стінці.

Переваги:

• Мінімальна травматизація.
• Швидке відновлення (підйом у день операції, виписка на 2–3 добу).
• Гарний косметичний ефект.
• Мінімальна крововтрата і висока точність.

Підходить для пухлин до 6–8 см.

2. Ретро-перитонеоскопічна адреналектомія (забрюшинний доступ)

Доступ через спину без входу в черевну порожнину.

Переваги:

• Відсутність контакту з кишківником, печінкою, селезінкою.
• Мінімальний ризик спайок і менший біль.
• Ідеально для пацієнтів після операцій на органах черевної порожнини.

3. Органозбережні операції (резекція надниркової залози)

Видаляється лише уражена частина зі збереженням здорової тканини.

Мета — зберегти природну гормональну функцію та уникнути довічної терапії.

4. Відкрита адреналектомія (класичний метод)

Застосовується рідко — при великих пухлинах (>10–12 см) або інвазивному раку.

Чому обираємо мініінвазивний підхід?

Використання програми Fast Track Surgery забезпечує:

• Мінімальні рубці.
• Менший біль.
• Швидке повернення додому (2–3 доба).

Підготовка до операції

Окрім стандартних аналізів, важлива передопераційна гормональна підготовка, особливо при феохромоцитомі або синдромі Кушинга — для стабілізації тиску та рівня гормонів.

Післяопераційний період

У ранньому періоді контролюють біохімічні показники крові, ЕКГ. За неускладненого перебігу пацієнта переводять на амбулаторне спостереження на 4–5 добу.

Життя після видалення надниркової залози

Пацієнти потребують спостереження ендокринолога і хірурга: контроль артеріального тиску, ЕКГ, гормонів, електролітів, УЗД, КТ.

Після однобічної адреналектомії більшість пацієнтів живуть повноцінно — здорова залоза бере на себе функції.

При двобічному видаленні призначається замісна гормональна терапія, що дозволяє зберігати високу якість життя.