Ендокринна хірургія та онкоендокринологія

Ендокринна хірургія – це розділ хірургії, що займається вивченням та хірургічним лікуванням захворювань органів ендокринної системи (щитоподібної, паращитоподібної, підшлункової, вилочкової, статевих залоз, а також гіпофіза та надниркових залоз). Цей напрямок хірургії поєднує в собі сукупність проблем ендокринології та онкології, оскільки хірургічний етап лікування позбавляє пацієнта від гормонально-активного та/або пухлинного процесу.

Сьогодні в Україні досить велика кількість ендокринних хворих, які потребують хірургічного лікування, збереження та покращення якості життя після втручання.

Розвиток ендокринної хірургії пов’язано не тільки зі стрімким багатоплановим розвитком клінічної та експериментальної ендокринології, але й з успіхами, досягнутими у вивченні гістоструктури ендокринних залоз з використанням сучасних цитологічних, імуногістохімічних та електронно-мікроскопічних методів, доопераційної візуалізації пухлин, завдяки широкому впровадженню в клінічну практику   ультразвукового дослідження, комп’ютерної та магнітно-резонансної томографії.

Хірург-ендокринолог – лікар, який спеціалізується на лікуванні захворювань органів ендокринної системи, що потребують використання хірургічних методик (оперативного лікування, малоінвазивних втручань). Сферою діяльності хірурга-ендокринолога є не лише етап хірургічного лікування захворювань щитоподібної залози, паращитоподібних залоз чи надниркових залоз.

Зараз виконання оперативних втручань на залозах внутрішньої секреції має здійснюватися з урахуванням факторів:

• об’єктивна оцінка ефективності консервативної корекції змін гормональної функції ураженого органу;
• реальне визначення онкологічної небезпеки захворювання;
• оцінка перспективи втрати ендокринної функції органу;
• мінімальна травматичність, безпека та естетичність оперативного втручання.

Використання у клінічній практиці міжнародних протоколів оптимізує тактику ведення пацієнтів. Індивідуальне визначення онкологічних ризиків покращує діагностику та скорочує кількість непотрібних біопсій та операцій. Показання до лікувально-діагностичних заходів визначаються відповідно до Американських та Європейських клінічних рекомендацій, що ґрунтуються на доказовій медицині.

Більшість операцій  в ендокринній хірургії виконується за онкологічними показаннями.

Доброякісні та злоякісні пухлини гормонсекретуючих органів, гормональнозалежні карциноми мають суттєві відмінності від інших пухлин, внаслідок особливостей біологічної природи та клінічного перебігу, що вимагають удосконалення лікувально-діагностичних та реабілітаційних підходів з використанням передових молекулярно-генетичних технологій, мультимодальної візуалізації та радіотераності (одночасне застосування діагностики та терапії).

У зв’язку з цим останнім часом став розвиватися новий напрямок клінічної хірургії – онкоендокринологія, яка є новим міждисциплінарним напрямом персоніфікованої медицини, в основі якої лежить співпраця хірургів, ендокринологів, онкологів, морфологів, радіологів, генетиків.

Клінічна онкоендокринологія включає широкий спектр захворювань:

• нейроендокринні пухлини різної локалізації (шлунково-кишковий тракт та органи грудної клітки);
• пухлини ендокринних органів – щитовидної залози, паращитовидних залоз, підшлункової залози, надниркових залоз, гіпофіза;
• хромафінні пухлини (феохромацитома, парагангліома, нейробластома);
• гормонзалежні карциноми залозистих органів (молочна залоза, передміхурова залоза);
• ендокринні ускладнення протипухлинної терапії. 

Онкоендокринологія стрімко та багатопланово розвивається завдяки широкому впровадженню в клінічну практику ультразвукового дослідження, комп’ютерної та магнітно-резонансної томографії, використанню сучасних цитологічних, імуногістохімічних та електронно-мікроскопічних методів з вивчення гістологічної структури ендокринних залоз з передопераційною візуалізацією. Доопераційний генетичний мутаційний аналіз клітинного матеріалу дозволяє визначити ступінь агресивності пухлини і вибрати оптимальну стратегію лікування.